CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 25
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1-а Самуїлова

Розділ 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

1-я книга Царств

Глава 25

1 И умер4191 Самуил;8050 и собрались6908 все Израильтяне,3478 и плакали5594 по нем, и погребли6912 его в доме1004 его, в Раме.7414 Давид1732 встал6965 и сошел3381 к пустыне4057 Фаран.6290

2 Был некто в Маоне,4584 а имение4639 его на Кармиле,3760 человек376 очень3966 богатый;1419 у него было три7969 тысячи505 овец6629 и тысяча505 коз;5795 и был он при стрижке1494 овец6629 своих на Кармиле.3760

3 Имя8034 человека376 того — Навал,5037 а имя8034 жены802 его — Авигея;26 эта женщина802 была весьма2896 умная7922 и красивая3303 лицем,8389 а он — человек376 жестокий7186 и злой7451 нравом;4611 он был из рода Халева.3614

4 И услышал8085 Давид1732 в пустыне,4057 что Навал5037 стрижет1494 овец6629 своих.

5 И послал7971 Давид1732 десять6235 отроков,5288 и сказал559 Давид1732 отрокам:5288 взойдите5927 на Кармил3760 и пойдите935 к Навалу,5037 и приветствуйте75927965 его от моего имени,8034

6 и скажите559 так: «мир7965 тебе, мир7965 дому1004 твоему, мир7965 всему твоему;

7 ныне я услышал,8085 что у тебя стригут1494 овец. Вот, пастухи7462 твои были с нами, и мы не обижали3637 их, и ничего3972 у них не пропало6485 во все время3117 их пребывания на Кармиле;3760

8 спроси7592 слуг5288 твоих, и они скажут5046 тебе; итак да найдут4672 отроки5288 благоволение2580 в глазах5869 твоих, ибо в добрый2896 день3117 пришли935 мы; дай5414 же рабам5650 твоим и сыну1121 твоему Давиду,1732 что найдет4672 рука3027 твоя».

9 И пошли935 люди5288 Давидовы,1732 и сказали1696 Навалу5037 от имени8034 Давида1732 все эти слова,1697 и умолкли.5117

10 И Навал,5037 отвечал6030 слугам5650 Давидовым,1732 и сказал:559 кто такой Давид,1732 и кто такой сын1121 Иессеев?3448 ныне стало7231 много7231 рабов,5650 бегающих6555 от господ113 своих;

11 неужели мне взять3947 хлебы3899 мои и воду4325 мою, и мясо,2878 приготовленное2873 мною для стригущих1494 овец у меня, и отдать5414 людям,582 о которых не знаю,3045 откуда они?

12 И пошли2015 назад2015 люди5288 Давида1732 своим путем1870 и возвратились,7725 и пришли935 и пересказали5046 ему все слова1697 сии.

13 Тогда Давид1732 сказал559 людям582 своим: опояшьтесь2296 каждый376 мечом2719 своим. И все опоясались2296 мечами2719 своими, опоясался и сам Давид1732 своим мечом,2719 и пошли5927 за310 Давидом1732 около четырехсот7023967 человек,376 а двести3967 остались3427 при обозе.3627

14 Авигею26 же, жену802 Навала,5037 известил5046 один259 из слуг,5288 сказав:559 вот, Давид1732 присылал7971 из пустыни4057 послов4397 приветствовать1288 нашего господина,113 но он обошелся5860 с ними грубо;5860

15 а эти люди582 очень3966 добры2896 к нам, не обижали3637 нас, и ничего3972 не пропало6485 у нас во все время,3117 когда мы ходили1980 с ними, быв в поле;7704

16 они были для нас оградою2346 и днем3119 и ночью3915 во все время,3117 когда мы пасли7462 стада6629 вблизи их;

17 итак подумай3045 и посмотри,7200 что делать;6213 ибо неминуемо3615 угрожает3615 беда7451 господину113 нашему и всему дому1004 его, а он — человек1121 злой,1100 нельзя говорить1696 с ним.

18 Тогда Авигея26 поспешно4116 взяла3947 двести3967 хлебов,3899 и два8147 меха5035 с вином,3196 и пять2568 овец6629 приготовленных,6213 и пять2568 мер5429 сушеных7039 зерен,7039 и сто3967 связок6778 изюму,6778 и двести3967 связок1690 смокв,1690 и навьючила7760 на ослов,2543

19 и сказала559 слугам5288 своим: ступайте5674 впереди6440 меня, вот, я пойду935 за310 вами. А мужу376 своему Навалу5037 ничего не сказала.5046

20 Когда же она, сидя7392 на осле,2543 спускалась3381 по извилинам5643 горы,2022 вот, навстречу7125 ей идет3381 Давид1732 и люди582 его, и она встретилась6298 с ними.

21 И Давид1732 сказал:559 да, напрасно8267 я охранял8104 в пустыне4057 все имущество этого2088 человека, и ничего3972 не пропало6485 из принадлежащего ему; он платит7725 мне злом7451 за добро;2896

22 пусть то3541 и то сделает6213 Бог430 с врагами341 Давида,1732 и еще больше3254 сделает,3254 если до5704 рассвета216 утреннего1242 из всего, что принадлежит Навалу, я оставлю7604 мочащегося8366 к стене.7023

23 Когда Авигея26 увидела7200 Давида,1732 то поспешила4116 сойти3381 с осла2543 и пала5307 пред Давидом1732 на лице6440 свое и поклонилась7812 до земли;776

24 и пала5307 к ногам7272 его и сказала:559 на мне грех,5771 господин113 мой; позволь рабе519 твоей говорить1696 в уши241 твои и послушай8085 слов1697 рабы589 твоей.

25 Пусть господин113 мой не обращает7760 внимания3820 на этого злого1100 человека,376 на Навала;5037 ибо каково имя8034 его, таков и он. Навал5037 — имя8034 его, и безумие5039 его с ним. А я, раба519 твоя, не видела7200 слуг5288 господина113 моего, которых ты присылал.7971

26 И ныне, господин113 мой, жив2416 Господь3068 и жива2416 душа5315 твоя, Господь3068 не попустит4513 тебе идти935 на пролитие крови1818 и удержит руку3027 твою от мщения,3467 и ныне да будут, как Навал,5037 враги341 твои и злоумышляющие12457451 против господина113 моего.

27 Вот эти дары,1293 которые принесла935 раба8198 твоя господину113 моему, чтобы дать5414 их отрокам,5288 служащим19807272 господину113 моему.113

28 Прости5375 вину6588 рабы519 твоей; Господь3068 непременно6213 устроит6213 господину113 моему дом1004 твердый,539 ибо войны4421 Господа113 ведет3898 господин3068 мой, и зло7451 не найдется4672 в тебе во всю жизнь3117 твою.

29 Если восстанет6965 человек120 преследовать7291 тебя и искать1245 души5315 твоей, то душа5315 господина113 моего будет6887 завязана6887 в узле6872 жизни2416 у Господа3068 Бога430 твоего, а душу5315 врагов341 твоих бросит7049 Он как бы пращею.7050

30 И когда сделает6213 Господь3068 господину113 моему все, что говорил1696 о тебе доброго,2896 и поставит6680 тебя вождем5057 над Израилем,3478

31 то не будет это сердцу3820 господина113 моего огорчением6330 и беспокойством,4383 что не пролил8210 напрасно2600 крови1818 и сберег себя от мщения.3467 И Господь3068 облагодетельствует3190 господина113 моего, и вспомнишь2142 рабу519 твою.

32 И сказал559 Давид1732 Авигее:26 благословен1288 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 Который послал7971 тебя ныне навстречу7125 мне,

33 и благословен1288 разум2940 твой, и благословенна1288 ты за то, что ты теперь не допустила3607 меня идти935 на пролитие крови1818 и отмстить3467 за себя.

34 Но,199 — жив2416 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 удержавший4513 меня от нанесения7489 зла7489 тебе, — если3884 бы3884 ты не3884 поспешила4116 и не пришла935 навстречу7125 мне, то до рассвета216 утреннего1242 я не оставил3498 бы Навалу5037 мочащегося8366 к стене.7023

35 И принял3947 Давид1732 из рук3027 ее то, что она принесла935 ему, и сказал559 ей: иди5927 с миром7965 в дом1004 твой; вот,7200 я послушался8085 голоса6963 твоего и почтил5375 лице6440 твое.

36 И пришла935 Авигея26 к Навалу,5037 и вот, у него пир4960 в доме1004 его, как пир4960 царский,4428 и сердце3820 Навала5037 было весело;2896 он же был очень3966 пьян;7910 и не сказала5046 ему ни слова,1697 ни большого,6996 ни малого,1419 до утра.1242216

37 Утром1242 же, когда Навал5037 отрезвился,31963318 жена802 его рассказала5046 ему об этом, и замерло4191 в7130 нем сердце3820 его, и стал он, как камень.68

38 Дней3117 через десять6235 поразил5062 Господь3068 Навала,5037 и он умер.4191

39 И услышал8085 Давид,1732 что Навал5037 умер,4191 и сказал:559 благословен1288 Господь,3068 воздавший7378 за посрамление,2781 нанесенное3027 мне Навалом,5037 и сохранивший2820 раба5650 Своего от зла;7451 Господь3068 обратил7725 злобу7451 Навала5037 на его же голову.7218 И послал7971 Давид1732 сказать1696 Авигее,26 что он берет3947 ее себе в жену.802

40 И пришли935 слуги5650 Давидовы1732 к Авигее26 на Кармил3760 и сказали1696 ей так: Давид1732 послал7971 нас к тебе, чтобы взять3947 тебя ему в жену.802

41 Она встала6965 и поклонилась7812 лицем639 до земли776 и сказала:559 вот, раба519 твоя готова быть служанкою,8198 чтобы омывать7364 ноги7272 слуг5650 господина113 моего.

42 И собралась6965 Авигея26 поспешно4116 и села7392 на осла,2543 и пять2568 служанок5291 сопровождали19807272 ее; и пошла3212 она за310 послами4397 Давида1732 и сделалась его женою.802

43 И Ахиноаму293 из Изрееля3157 взял3947 Давид,1732 и обе8147 они были его женами.802

44 Саул7586 же отдал5414 дочь1323 свою Мелхолу,4324 жену802 Давидову,1732 Фалтию,6406 сыну1121 Лаиша,3919 что из Галлима.1554

1-а Самуїлова

Розділ 25

1-я книга Царств

Глава 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

1 И умер4191 Самуил;8050 и собрались6908 все Израильтяне,3478 и плакали5594 по нем, и погребли6912 его в доме1004 его, в Раме.7414 Давид1732 встал6965 и сошел3381 к пустыне4057 Фаран.6290

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

2 Был некто в Маоне,4584 а имение4639 его на Кармиле,3760 человек376 очень3966 богатый;1419 у него было три7969 тысячи505 овец6629 и тысяча505 коз;5795 и был он при стрижке1494 овец6629 своих на Кармиле.3760

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

3 Имя8034 человека376 того — Навал,5037 а имя8034 жены802 его — Авигея;26 эта женщина802 была весьма2896 умная7922 и красивая3303 лицем,8389 а он — человек376 жестокий7186 и злой7451 нравом;4611 он был из рода Халева.3614

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

4 И услышал8085 Давид1732 в пустыне,4057 что Навал5037 стрижет1494 овец6629 своих.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

5 И послал7971 Давид1732 десять6235 отроков,5288 и сказал559 Давид1732 отрокам:5288 взойдите5927 на Кармил3760 и пойдите935 к Навалу,5037 и приветствуйте75927965 его от моего имени,8034

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

6 и скажите559 так: «мир7965 тебе, мир7965 дому1004 твоему, мир7965 всему твоему;

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

7 ныне я услышал,8085 что у тебя стригут1494 овец. Вот, пастухи7462 твои были с нами, и мы не обижали3637 их, и ничего3972 у них не пропало6485 во все время3117 их пребывания на Кармиле;3760

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

8 спроси7592 слуг5288 твоих, и они скажут5046 тебе; итак да найдут4672 отроки5288 благоволение2580 в глазах5869 твоих, ибо в добрый2896 день3117 пришли935 мы; дай5414 же рабам5650 твоим и сыну1121 твоему Давиду,1732 что найдет4672 рука3027 твоя».

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

9 И пошли935 люди5288 Давидовы,1732 и сказали1696 Навалу5037 от имени8034 Давида1732 все эти слова,1697 и умолкли.5117

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

10 И Навал,5037 отвечал6030 слугам5650 Давидовым,1732 и сказал:559 кто такой Давид,1732 и кто такой сын1121 Иессеев?3448 ныне стало7231 много7231 рабов,5650 бегающих6555 от господ113 своих;

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

11 неужели мне взять3947 хлебы3899 мои и воду4325 мою, и мясо,2878 приготовленное2873 мною для стригущих1494 овец у меня, и отдать5414 людям,582 о которых не знаю,3045 откуда они?

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

12 И пошли2015 назад2015 люди5288 Давида1732 своим путем1870 и возвратились,7725 и пришли935 и пересказали5046 ему все слова1697 сии.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

13 Тогда Давид1732 сказал559 людям582 своим: опояшьтесь2296 каждый376 мечом2719 своим. И все опоясались2296 мечами2719 своими, опоясался и сам Давид1732 своим мечом,2719 и пошли5927 за310 Давидом1732 около четырехсот7023967 человек,376 а двести3967 остались3427 при обозе.3627

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

14 Авигею26 же, жену802 Навала,5037 известил5046 один259 из слуг,5288 сказав:559 вот, Давид1732 присылал7971 из пустыни4057 послов4397 приветствовать1288 нашего господина,113 но он обошелся5860 с ними грубо;5860

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

15 а эти люди582 очень3966 добры2896 к нам, не обижали3637 нас, и ничего3972 не пропало6485 у нас во все время,3117 когда мы ходили1980 с ними, быв в поле;7704

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

16 они были для нас оградою2346 и днем3119 и ночью3915 во все время,3117 когда мы пасли7462 стада6629 вблизи их;

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

17 итак подумай3045 и посмотри,7200 что делать;6213 ибо неминуемо3615 угрожает3615 беда7451 господину113 нашему и всему дому1004 его, а он — человек1121 злой,1100 нельзя говорить1696 с ним.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

18 Тогда Авигея26 поспешно4116 взяла3947 двести3967 хлебов,3899 и два8147 меха5035 с вином,3196 и пять2568 овец6629 приготовленных,6213 и пять2568 мер5429 сушеных7039 зерен,7039 и сто3967 связок6778 изюму,6778 и двести3967 связок1690 смокв,1690 и навьючила7760 на ослов,2543

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

19 и сказала559 слугам5288 своим: ступайте5674 впереди6440 меня, вот, я пойду935 за310 вами. А мужу376 своему Навалу5037 ничего не сказала.5046

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

20 Когда же она, сидя7392 на осле,2543 спускалась3381 по извилинам5643 горы,2022 вот, навстречу7125 ей идет3381 Давид1732 и люди582 его, и она встретилась6298 с ними.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

21 И Давид1732 сказал:559 да, напрасно8267 я охранял8104 в пустыне4057 все имущество этого2088 человека, и ничего3972 не пропало6485 из принадлежащего ему; он платит7725 мне злом7451 за добро;2896

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

22 пусть то3541 и то сделает6213 Бог430 с врагами341 Давида,1732 и еще больше3254 сделает,3254 если до5704 рассвета216 утреннего1242 из всего, что принадлежит Навалу, я оставлю7604 мочащегося8366 к стене.7023

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

23 Когда Авигея26 увидела7200 Давида,1732 то поспешила4116 сойти3381 с осла2543 и пала5307 пред Давидом1732 на лице6440 свое и поклонилась7812 до земли;776

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

24 и пала5307 к ногам7272 его и сказала:559 на мне грех,5771 господин113 мой; позволь рабе519 твоей говорить1696 в уши241 твои и послушай8085 слов1697 рабы589 твоей.

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

25 Пусть господин113 мой не обращает7760 внимания3820 на этого злого1100 человека,376 на Навала;5037 ибо каково имя8034 его, таков и он. Навал5037 — имя8034 его, и безумие5039 его с ним. А я, раба519 твоя, не видела7200 слуг5288 господина113 моего, которых ты присылал.7971

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

26 И ныне, господин113 мой, жив2416 Господь3068 и жива2416 душа5315 твоя, Господь3068 не попустит4513 тебе идти935 на пролитие крови1818 и удержит руку3027 твою от мщения,3467 и ныне да будут, как Навал,5037 враги341 твои и злоумышляющие12457451 против господина113 моего.

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

27 Вот эти дары,1293 которые принесла935 раба8198 твоя господину113 моему, чтобы дать5414 их отрокам,5288 служащим19807272 господину113 моему.113

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

28 Прости5375 вину6588 рабы519 твоей; Господь3068 непременно6213 устроит6213 господину113 моему дом1004 твердый,539 ибо войны4421 Господа113 ведет3898 господин3068 мой, и зло7451 не найдется4672 в тебе во всю жизнь3117 твою.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

29 Если восстанет6965 человек120 преследовать7291 тебя и искать1245 души5315 твоей, то душа5315 господина113 моего будет6887 завязана6887 в узле6872 жизни2416 у Господа3068 Бога430 твоего, а душу5315 врагов341 твоих бросит7049 Он как бы пращею.7050

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

30 И когда сделает6213 Господь3068 господину113 моему все, что говорил1696 о тебе доброго,2896 и поставит6680 тебя вождем5057 над Израилем,3478

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

31 то не будет это сердцу3820 господина113 моего огорчением6330 и беспокойством,4383 что не пролил8210 напрасно2600 крови1818 и сберег себя от мщения.3467 И Господь3068 облагодетельствует3190 господина113 моего, и вспомнишь2142 рабу519 твою.

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

32 И сказал559 Давид1732 Авигее:26 благословен1288 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 Который послал7971 тебя ныне навстречу7125 мне,

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

33 и благословен1288 разум2940 твой, и благословенна1288 ты за то, что ты теперь не допустила3607 меня идти935 на пролитие крови1818 и отмстить3467 за себя.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

34 Но,199 — жив2416 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 удержавший4513 меня от нанесения7489 зла7489 тебе, — если3884 бы3884 ты не3884 поспешила4116 и не пришла935 навстречу7125 мне, то до рассвета216 утреннего1242 я не оставил3498 бы Навалу5037 мочащегося8366 к стене.7023

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

35 И принял3947 Давид1732 из рук3027 ее то, что она принесла935 ему, и сказал559 ей: иди5927 с миром7965 в дом1004 твой; вот,7200 я послушался8085 голоса6963 твоего и почтил5375 лице6440 твое.

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

36 И пришла935 Авигея26 к Навалу,5037 и вот, у него пир4960 в доме1004 его, как пир4960 царский,4428 и сердце3820 Навала5037 было весело;2896 он же был очень3966 пьян;7910 и не сказала5046 ему ни слова,1697 ни большого,6996 ни малого,1419 до утра.1242216

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

37 Утром1242 же, когда Навал5037 отрезвился,31963318 жена802 его рассказала5046 ему об этом, и замерло4191 в7130 нем сердце3820 его, и стал он, как камень.68

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

38 Дней3117 через десять6235 поразил5062 Господь3068 Навала,5037 и он умер.4191

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

39 И услышал8085 Давид,1732 что Навал5037 умер,4191 и сказал:559 благословен1288 Господь,3068 воздавший7378 за посрамление,2781 нанесенное3027 мне Навалом,5037 и сохранивший2820 раба5650 Своего от зла;7451 Господь3068 обратил7725 злобу7451 Навала5037 на его же голову.7218 И послал7971 Давид1732 сказать1696 Авигее,26 что он берет3947 ее себе в жену.802

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

40 И пришли935 слуги5650 Давидовы1732 к Авигее26 на Кармил3760 и сказали1696 ей так: Давид1732 послал7971 нас к тебе, чтобы взять3947 тебя ему в жену.802

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

41 Она встала6965 и поклонилась7812 лицем639 до земли776 и сказала:559 вот, раба519 твоя готова быть служанкою,8198 чтобы омывать7364 ноги7272 слуг5650 господина113 моего.

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

42 И собралась6965 Авигея26 поспешно4116 и села7392 на осла,2543 и пять2568 служанок5291 сопровождали19807272 ее; и пошла3212 она за310 послами4397 Давида1732 и сделалась его женою.802

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

43 И Ахиноаму293 из Изрееля3157 взял3947 Давид,1732 и обе8147 они были его женами.802

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

44 Саул7586 же отдал5414 дочь1323 свою Мелхолу,4324 жену802 Давидову,1732 Фалтию,6406 сыну1121 Лаиша,3919 что из Галлима.1554

1.0x